Мистецтво Скіфів

Вступ

Як відомо, скіфи (самоназва — сколоти) — це іраномовні войовничі племена, що проживали на території України протягом 7-3 ст. до н.е. і займали територію від Дону до Дунаю і від Криму до лісостепу. Скіфи витіснили з Причорномор’я кіммерійців. Це були кочові племена («звутся вони кочівниками, бо в них немає хат, а живуть вони в кибитках» — Гіппократ), що займались переважно кочовим скотарством та осілим землеробством. Зокрема, у скіфів дуже розвиненою була торгівля з грецькими причорноморськими містами-колоніями (полісами). Таким чином до Скіфії потрапляли вино, ювелірні вироби і, звісно, кераміка. Ремесло — одна з провідних галузей скіфів, яке сягнуло неабиякого розвитку. Про це свідчать знахідки в древніх скіфських курганах.

Столицею Скіфської держави спершу була Кам’янка (поблизу Нікополя, але в Запорізькій області), згодом — Неаполь Скіфський (поблизу Сімферополя).

Найвищого розвитку країна скіфів зазнала за часів царя Атея (він загинув у битві з військом македонського царя Філіппа ІІ), тобто у IVст. до н.е. В цей час її центр знаходився на території сучасної Запорізької області. Кількість жителів сягнула близько 680 тисяч осіб.

Найбільш детально скіфів описує стародавній історик Геродот. Зокрема, згадки про них знаходимо у Гіппократа.

За суспільним ладом, на думку Геродота, скіфи ділились на 3 групи племен:

·      царські скіфи;

·      скіфи кочівники;

·      скіфи землероби.

За іншими поділами виділяють ще скіфів-орачів, але, переважно, їх прийнято вважати підлеглим скіфам племенем.

         Система влади була патріархальною. Кожен чоловік-скіф був воїном. Є чимало легенд, про те, якими вони були жорстокими. Скажімо, одна з найбільш поширених розповідає про те, що скіфи осліплювали своїх полонених; чи що вони робили чаші для пиття з черепів своїх ворогів. Існували культи меча і стріли. Є свідчення, що протягом хвилини скіфський воїн міг випустити до десяти стріл (!).

         Як бачимо, країна була дуже войовничою. Найвідоміші битви, які провадили скіфи були: з перськими військами Дарія І Гістаспа (513 р. до н.е.; перемогли), з македонськими військами Філіппа ІІ (339 р. до н.е.; зазнали поразки), з македонськими військами Олександра Великого (331 р. до н.е.; перемогли).

Цікавим аспектом в культурі скіфів є їхня релігія. Про неї, в основному, ми знаємо зі свідчень Геродота, оскільки інших джерел обмаль. Релігія скіфів мала політеїчний характер. Великою мірою, вона пов’язана, з природніми явищами, подібно до греків, скіфи їх персоніфікували і поклонялись. Щось схоже бачимо і у давніх слов’ян. Пантеон складався з семи основних богів:

·  Табіті (верховна богиня, покровителька домашнього вогнища);

·  Пакава (бог неба; його зображення, що отримали назву «кам’яні баби», ставилися на курганах);

·      Апі (богиня землі, дружина Пакави);

·      Гойтосір (бог сонця);

·      Арес (бог війни);

·      Агрімпаса (богиня земних багатств і краси);

·      Таргітай (син Пакави, першолюдина).

У скіфів також був високорозвиненим культ предків.

За тогочсними віруваннями, існувало таємне поховання скіфських царів, які були для скіфів водночас і верховними жрецями — це легендарні і славнозвісні Гери.

Загалом культура скіфів — одна з найцікавіших, найяскравіших і найбагатших з тогочасніх.

Мистецтво скіфів 

У вивченні культури стародавнього племені скіфів величезного значення і уваги надається їхньому мистецтву.

Мистецтво скіфів стало настільки високорозвиненим та ідентичним, що з’явився цілий окремий скіфський стиль. Він застосовується у багатьох напрямках. До прикладу, в прикрасах, оздобленні зброї та побутових і культових предметів (чаші, посуд та ін.).

Особливість мистецтва скіфів виявляється у великому багатстві художнього смаку та винахідливості, яку стародавні майстри вкладали у свої вироби із дорогоцінних металів.

Ювелірне мистецтво. Звіриний стиль

Всім нам широковідомі ювелірні прекраси скіфів. Завдяки добре налагодженим торговельним зв’язкам, скіфська верхівка мала нагоду знайомитись зі здобутками високорозвинених цивілізацій, а отже переймати їх. Відомо, що у заможених скіфів рівень попиту на ювелірні коштовності був дуже високим. На їх замовлення стародавніми греками виготовлялись численні прекраси, які дослідники згодом виявили у скіфських захороненнях — царських курганах.

Головна ознака, за якою пересічна людина ідентифікує ювелірну коштовність часів скіфів — це унікальний звіриний стиль. Це різновид художнього стилю, яким переважно були орнаментовані скіфські коштовності. Як стає зрозуміло з назви стилю, — це зображення тварин (коні, леви, пантери, олені, вівці; птахи), зокрема міфічних істот (грифони, сирени), а також сцени полювання. Переважно, сцени, зображувані на коштовностях були реалістичними, виконані в античній манері.

Ще один популярний сюжет на коштовних виробах і прекрасах скіфів — це зображення грецьких міфів (наприклад: футляр для лука зі сценами з Ахіллом, знайдений у Мелітопольському кургані; сережки у вигляді сфінксів з Трьох Курганів у Криму; підвіска у вигляді голови Гери з Великої Білорізки).

Ювелірні прекраси скіфів переважно були виготовлені із золота найвищих проб, чи срібла, а також часто оздоблювались коштовним камінням.

Велика кількість виробів стародавніх майстрів, які були знайдені під час археологічних досліджень впродовж минулого століття зберігається зараз в музеї історичних коштоностей України.

Скіфські царські кургани 

До нас дійшло чимало пам’яток мистецтва скіфів. Основним джерелом знахідок і досліджень мистецьких пам’яток племені є скіфські царські кургани, що розташовані у південній та степовій зонах України. За стародавніми звичаями, поховання супроводжували численні жертвоприношення. У такі кургани до мерця клали зброю, предмети побуту, кінську збрую, а також коштовні прикраси.

Найбільші знахідки — у курганах Товста Могила, Чортомлик, Солоха (що на Дніпропетровщині) і Гайманова Могила (Запорізька обл.). Інші кургани: Мелітопольський, Огуз, Куль-Оба.

Товста Могила 

Курган Товста Могила — один з найвідоміших царських курганів скіфської культури. Він був розкопаний знаменитим археологом Б. Н. Мозолевським поблизу міста Орджонікідзе (Дніпропетровська область) у 1971 році.

Цей курган — місце поховання відомого скіфського вельможі, а також його дружини і дитини (дворічного сина) і їхніх слуг і худоби.

Попри те, що гробниця була частково розграбована ще в древні часи, тут знайшли чимало дорогоцінних коштовностей: золоті і срібні прекраси та посуд, амфору з трьома ручками, меч з золотим руків’ям і піхвами, бронзовий світильник та ін.

Саме тут було також знайдено унікальну золоту пектораль, найбільшу знахідку в кургані, а також однин з найбільш відомих і цінних шедеврів скіфського мистецтва.

Золота пектораль

Золота пектораль — це нагрудна прекраса у формі півмісяця, що була символом царської влади. Вона виконана талановитими грецькими майстрами-ювелірами із золота високої (900!) проби. Прекраса складається із численних мініатюрних золотих фігурок, кожна з яких, як і дрібні деталі орнаменту, була виконана окремо і потім припаяна до каркасу. Пектораль має три яруси, кожен з яких зображає різні сюжети. За сучасною інтерпретацією, здебільшого вони передають сцени з життя скіфів, а також символізують певну єдність людини (скіфа) з природою і космосом, а також родючість і вічне життя.

Центральним і головним сюжетом прекраси є два скіфи, що шиють собі нове ритуальне вбрання.

Гайманова Могила

         Гайманова Могила також є відомим через унікальні знахідки царським курганом. Його розкопки були здійснені в 1969-1970 роках, а дослідження проводились археологом В. І. Бідзілі. Курган складався з центральної і трьох впускних могил.

Гайманова могила також була розграбована в древні часи, проте грабіжниками залишились непомічені таємні сховки, де археологи і знайшли коштовності. Серед численних прекрас, посуду і коштовних предметів побуту (наприклад: срібні кубки, дерев’яні посудини із золотими оббивками, золоті та срібні прекраси та ін.), чи не найціннішою знахідкою вважається срібна позолочена чаша з боковими ручками. Чаша, без сумнівів, є виробом талановитого майстра. На ній зобрежено дві пари скіфських вельмож, а також двох їхніх слуг. Робота виконана за зразком традиційного скіфського посуду. Однак висока майстерність виробу вражає.

Солоха

Курган Солоха, що знаходиться в районі селища Велика Знам’янка у Запорізькій області, був розкопаний ще на початку минулого століття, в 1912-1913 роках. Його дослідженнями займався М. І. Веселовський.

Тут також вдалось відшукати багато цінних речей, оскільки супровідний інвентар поховання виявився досить великим. Серед знахідок — позолочена коняча збруя, коштовні прекраси, золотий та срібний посуд і предмети побуту, чаші та кубки.

Дуже відомою знахідкою з Солохи є дорогоцінний золотий гребінь — предмет царської розкоші. Його оздоблення вражають витонченою майстерністю стародавніх майстрів. На його спинці зобрежена сцена поєдинку між двома вершниками і піхотинцем. На гребені також присутні зооморфні елементи, традиційні для скіфів, — це зображеня фігур левів під сценою поєдинку.

Чортомлик

Ще одним знаменитим царським курганом є Чортомлик. Він був виявлений під час археологічних розкопок в 1962-1963 роках, здійснюваних під керівництвом археолога І. Е. Забєліна на так званих Чортомлицьких хуторах (зараз це територія селища Чкалово, що знаходиться поблизу Нікополя у Дніпропетровській області).

Курган вражає своїми розмірами — 130 м в діаметрі і 20 м висоти (!). М. В. Агбунов у своїй книзі «Подорож в загадкову Скіфію» називає Чортомлицький курган «справжньою пірамідою скіфських степів», напевно, крім розмірів, зокрема тому, що курган мав конусоподібну форму. Курган складався з великої кількості камер і ніш, де були поховані, слуги, молоді воєни і дружина царя, а у впускній могилі спочивав сам цар.

Відповідно до величини кургану, тут було знайдено грандіозну кількість цінних речей а також численні жертвоприношення (слуги, худоба). Супроводжувальний інвентар складався із коштовно оздобленої зброї (3 мечі із золотими руків’ями, золоті і бронзові наконечники списів, стріли із бронзовими наконечниками), бойові пояси, коняча збруя (250 вуздечок, сідла із золотими оббивками), кілька сотень золотих, срібних і бронзових коштовних прекрас, оздоблені зеркальця, посуд (ложки, чаші), зокрема ритуальний, амфори та ін.

Одною з найкоштовніших знахідок у Чортомлицькому кургані є розкішна срібна амфора, оздоблена різноманітними фризами. На амфорі зображено різні сюжети в звіриному стилі (терзання оленя грифонами; зображення голубів, міфічного крилатого коня Пегаса, леви; сцена полювання двох юнаків на коней та ін.). Срібна амфора — унікальна і дуже витонцена робота.

Скіфські поховання. Підсумок

Обряд поховання, як і релігію скіфів, найдокладніше описує давньогрецький вчений Геродот. Завдяки його свідченням, а також археологічним дослідженням останніх двох століть, ми можемо скласти собі чітке уявлення про древні скіфські погребальні традиції та звичаї.

         Судячи із різних типів поховань, які були у скіфів — різниця у розмірі курганів, в величині інвентаря і жертвоприношень та ін. — доходимо до висновку, що, вже в древні часи, скіфи мали складну соціальну структуру, що мала кілька рівнів. На найнищому щаблі були раби, потім поступово скотарі, аристократи, заможні скіфи і на найвищому щаблі — царі.

Завершення доби скіфів.

Попри те, що скіфи створили таку сильну державу з неповторною високою культурою, наприкінці свого існування, в ІV-ІІІ ст. до н.е. внаслідок змішання з місцевими хліборобськими племенами, вони все ж втратили свою ідентичність та ознаки державності.

У ІІІ ст. до н.е. для них взагалі настала криза, оскільки в степах з’явились наступні племена — сармати. Незабаром сармати зовсім знищили Скіфську державу.

За ще однією версією істориків, скіфи зникли, оскільки скіфські воїни (тобто всі чоловіки) через часте перебування в сідлі втратили можливості до продовження роду. 
Не зважаючи на загибель Скіфської держави, їхнє мистецтво відзначається властивими лише їм притаманними самобутніми тенденціями, які згодом копіювались і наслідувались іншими племенами ще сотні років.

 Скіфське мистецтво, їхній унікальний стиль, що був втілений у багатьох напрямках, надзвичайно вплинули на культуру багатьох народів і прийдешніх племен. Більшість наступних культур, які з’являлись на території України після скіфів теж відзначались якимись своїми особливими рисами, проте жодна з них не дорівнялась до рівня розвитку грандіозного скіфського мистецтва.

Використана література:

1. Агбунов М. В. Путешествие в загадочную Скифию. — М.: «Наука», 1989.

2. Петровський В.В., Радченко Л.О., Семенко В.І. Історія України: Неупереджений погляд. — Харків: ВД «Школа», 2007.

3. Слабошпицкий М.Ф. Геродот из Галикарнасса. Скифия. — К.: «Довіра», 1992.

4. Терпіловська Л. Золота історія України. — К., 1995.

5. Хорунжий Ю.М. Предисловие // Слабошпицкий М.Ф. Геродот из Галикарнасса. Скифия. — К.: «Довіра», 1992. — С. 3-8.