I
Страх — одне
з найсильніших і найгостріших внутрішніх станів, який за різних обставин доводиться переживати кожній людині. По суті, це
захисна функція організму, зокрема турбота про своє біологічне тіло, адже нам від природи закладено
його захищати. З точки зору психології, страх — це негативна емоція, що виникає в
результаті реальної або уявної небезпеки, загрозливому життю організму, особі,
цінностям, що захищаються нею[1]
Наближеним
відчуттям до страху є тривога. Між страхом та тривогою тонка
грань. Саме такий стан відчуває людина, яка
усвідомлює, що щось може нести загрозу для її життя, безпеки чи репутації.
Тривога також часто породжується певними
упередженнями чи стереотипами; наш власний досвід та досвід колективного розуму
може його стимулювати. Наприклад, чимало людей боїться плавати, бо чули і
знають, що смерть від води дуже страшна.
Cтрах властивий кожній людині, навіть наймужнішій. Цілком безстрашними бувають хіба герої в легендах, художній літературі чи кінострічках. Зрештою, більшість вигаданих героїв все ж наділені людськими рисами,
чим нагадують читачам чи глядачам самих себе, а отже
їм теж властиво відчувати страх. Доблесні персонажі зазвичай мужньо боряться з об'єктами
своїх страхів і у кращих традиціях фікції успішно
долають, демонструючи найнемовірніші
здібності.
Сучасній людині притаманно боятися
порожнечі, втрати близьких, фізичного
болю, поразки, осуду тощо та більш
приземлених речей, скажімо, павуків чи висоти.
Метою цього
ессе є дослідити, на скільки відрізняються страхи, які були поширені у середньовіччі та Просвітництві та простежити емоційний стан персонажів у надзвичайних
ситуаціях на прикладі творів двох знаменитих
французьких філософів та мислителів — П’єра Абеляра та Вольтера.
II
“Історія моїх
страждань” (між 1132 та 1136) Абеляра та його листування з Елоїзою а також
“Кандід або Оптимізм” (1758 або 1759) Вольтера — кращі зразки світової
літератури, які розділяє в часі понад шість століть. Попри такий багатовіковий
розрив, який вимірюється цілими епохами, у творах не складно помітити чимало
спільного. Героям обох сюжетів доводиться багато подорожувати, зазнавати
яскравих, подекуди цілком фантастичних, пригод, і в обох сюжетів у центрі всездоланна любов, якій не страшна ні
відстань, ні каліцтво, ні загроза для життя. Головні герої є направду героями, чи то пак, навіть супергероями;
вони самовпевнені, переконані у власній правоті та геніальності, мають великі,
а для сучасного читача малореалістичні, амбіції і відзначаються особливими
вміннями. У випадку Абеляра — розумом, у Кандіда Вольтера — винахідливістю.
Обом героям притаманні відчуття страху та тривоги на різних життєвих етапах.
У Абеляра
яскраво вираженим страхом є втратити власний авторитет у очах своїх учнів,
кліриків та просто людей. Він працює над підтримкою власної репутації і потребує підтвердження успіхів у цій справі. Він переживає ще одну сильну емоцію, — відчуває біль втрати від розлуки з коханою Елоїзою (про що зізнається і у
сповіді, і у листах до Елоїзи), проте цей біль не співмірний зі страхом
втратитити авторитет в її очах. Ці відчуття загострюються
на передодні та під час синоду, де праця Абеляра була
розкритикована і засуджена, а йому винесено вирок спалити її власноруч. Після цього інциденту Абеляр відчуває страх бути повторно засудженим, навіть більший, аніж бути вбитим[2].
Подібно до
Абеляра, Кандід боїться ганьби та знеславлення свого імені. Він постає менш
мужнім персонажем у порівнянні з Абеляром, а з іншого боку, переживає більше
пригод та життєвих небезпек. На долю Кандіда та його друзів без кінця
звалюється маса лих і нещасть, куди б вони не подалися. Кандід зазнає переслідувань,
фізичного насильства. Він важко
переживає свої життєві випробування, проте щоразу чинить згідно своїх переконань. Однак, якщо є можливість
уникнути встрявати в сутичку або сховатись, він обирає саме цей шлях: “Кандід,
тремтячи від страху, як істинний філософ, відчайдушно ховався під час цієї
героїчної сутички”[3].
Натомість
Абеляр достатньо мужньо зносить всі лиха та
муки, які з ним відбуваються, зокрема, переслідування,
каліцтво, розлуку з коханою. Він вважає їх справедливою Божою карою та
розплатою за всі негідні вчинки, які йому доводилось вчиняти, зокрема за свої хтивість та
гординю. Він також вважає, що через покарання він несе покуту, а тому з покорою
приймає всі випробуваняння, — “Каліцтво, справедливо завдане одному з членів
мого тіла, зцілило відразу всі душі”[4].
III
Звичною і чи не найпопулярнішою для сьогодення фобією є смерть. Люди, навіть дуже молоді, нерідко бояться
власної смерті. Науковці виділяють поняття танатофобія, —
це не лише паталогічний страх смерті, а й нав’язливі думки про її швидку
неминучість чи страшну форму. Такий страх може виникати незалежно від віку
людини і того, чи є реальна загроза для життя, чи ні, і властивий дуже багатьом
людям. Неминучість та невідомість смерті завжди викликала занепокоєння людей у
всі часи, проте в залежності від особливостей характеру та релігійних переконань
мала різні форми. Представники культур, чия релігія передбачає переродження
душі чи альтернативне буття після смерті, зазвичай менше потерпають від
танатофобії, ніж представники тих культур, які цього не передбачають або
атеїсти.
На прикладі згаданих двох творів
розглянемо цей найпоширеніший серед людей страх — страх смерті.
Ставлення
героїв до смерті дещо відрізняється від звиклого сучасного мислення. Абеляр вважає, що краще щаслива смерть, навіть, якщо попереду
невідомість, ніж жалюгідне існування. “Хто б не позбавив мене життя — визволить від справжніх мук. Яких ще
мук я після того зазнаю невідомо, але в тому, від яких звільнюся немає жодного
сумніву. Кінець злиденному життю завжди солодкий, і хто насправді співчуває
іншим у горі, той бажає, щоб воно закінчилось”[5].
У Вольтера
смерть теж не викликає надмірного страху у героїв; Вони стикаються зі смертю близьких родичів, друзів
чи благодійників, проте горе втрати минає дуже швидко, — “Щойно вони зайшли в місто, оплакуючи смерть свого блигодійника, як раптом
відчули, що земля тремтить під ногами”[6] і у них з’явились
інші клопоти. Звістка про смерть близьких засмучує героїв. Наприклад, новина про вбивство болгарами покровителя Кандіда — барона вестфальського та його родини — потрясяє Кандіда і він ставить під
сумнів вчення свого вчителя Панглоса, що мовляв вони живуть в найкращому світі і все довкола чудово. Однак, цей сум втрати доволі швидко розвіюється і його
заступають нові емоції.
ІV
Хоча
твори належать до різних епох, у способі мислення персонажів є чимало спільного.
Абеляр і Вольтер наділяють своїх героїв схожими рисами та цінностями, причини
страху та занепокоєнь теж збігаються. Як бачимо, герої обидвох творів над усе потребують слави і визнання і передусім усе дбають про свою репутацію. Обидва герої відчувають тривогу, коли для
репутації з’являється загроза та над усе бояться ганьби.
Персонажам
“Історії моїх страждань” та “Кандіда” доводиться зазнавати чимало мук, — криваві сутички, жорстокі покарання, поранення, зґвалтування, побої,
терпіти помсту, ув'язнення, каліцтво, тяжкі недуги тощо. Проте, в обох випадках тілесні страждання не є найстрашнішими для героїв. Герої обох творів швидко справляються і з
болем втрати близьких, сприймаючи її зі смиренням, як неминучість.
Ще
одна спільна ознака полягає в тому, що в обидвох
сюжетах віє певним драматизмом, а cтраждання героїв дещо перебільшуються, підкреслюючи їхню витривалість, мужність та інші чесноти.
Використана література та ресурси:
Абеляр П.
Історія моїх страждань. — Львів: Літопис, 2004. — 136 c.
Вольтер
Кандид, или оптимизм / Перевод Ф. Сологуба // Вольтер. Избранные сочинения / Пер. с фр. — М.: "РИПОЛ КЛАССИК", 1997. — 848 с.
// http://www.lib.ru/INOOLD/WOLTER/kandid.txt
Страх. Блог
Богдани Матіяш на літературному веб-порталі Літакцент //
http://litakcent.com/2012/09/05/7-strah/
Страх //
Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – № 37. – 2005.
Living
with thanatophobia. The Pickards Blog //
http://www.thepickards.co.uk/index.php/200609/living-with-thanatophobia/
[1]
http://vseslova.com.ua/word/Страх-102626u
[2] Абеляр П. Історія моїх страждань. — Львів: Літопис, 2004, c. 54.
[3]
Вольтер Кандид,
или оптимизм / Перевод Ф. Сологуба // Вольтер. Избранные
сочинения / Пер. с фр. — М.: "РИПОЛ КЛАССИК", 1997. — 848 с. // http://www.lib.ru/INOOLD/WOLTER/kandid.txt
[4] Абеляр П. Історія моїх страждань. — Львів: Літопис, 2004, c. 93.
[5] Абеляр П. Історія моїх страждань. — Львів: Літопис, 2004, c. 89-90.
[6]
Вольтер Кандид,
или оптимизм / Перевод Ф. Сологуба // Вольтер. Избранные
сочинения / Пер. с фр. — М.: "РИПОЛ КЛАССИК", 1997. — 848 с. // http://www.lib.ru/INOOLD/WOLTER/kandid.txt
