Повсякденне життя, звичаї і традиції давніх греків

Одяг стародавніх греків

Побут стародавніх греків складався під впливом природно-кліматичних умов Балканського півострова. Під спекотним сонцем елліни носили легкий одяг без рукавів.У Стародавній Греції основною сировиною для виготовлення одягу служили льон і овеча вовна. Прядіння і ткацтво були виключно жіночими заняттями. Готову тканину вибілювали або фарбували. Як і всі жителі півдня, греки любили яскраві кольори (різні відтінки зеленого, червоного, помаранчевого тощо). Траурними кольорами вважалися чорний, темно-зелений і сірий. Найбільш ошатними вважалися білі тканини, а найдорожчими – пурпурні (яскраво червоні). Одяг прикрашали вишивкою (іноді - повністю, частіше - по краях, у вигляді кайми); вишивку могли доповнювати нашитими золотими пластинками або бляшками.

Повсякденний одяг чоловіків складався із пов'язки на стегнах, а святковий - з довгої кольорової спідниці, поверх якої накидалися шати (накидка). Мисливці і воїни носили короткі шкіряні штани. Що стосується жінок, основною деталлю їх одягу теж була спідниця - довга, розкльошена донизу. Спідницю доповнював короткий жакет, стягнутий під грудьми поясом, з вузькими короткими рукавами. У прохолодну погоду на плечі накидали довгі шалі і шарфи з китицями. Предмети одягу скріплювалися між собою за допомогою мотузків, або гудзиків.Нижній одяг називався хітон, у чоловіків був дуже довгий, але згодом став коротшим — до колін. Жіночий хітон носили так: дівчата підперізували його в талії, а жінки — під грудьми. Дівчата в Спарті носили короткі хітони, вище колін. На вулицю виходили в гіматії — верхньму одязі, що нагадує накидку.

Капелюхи надягали тільки в дорозі. Вони мали широкі поля і захищали мандрівників від пекучого південного сонця. Або від дощу, який в тих краях траплявся нечасто.

Греки здебільшого носили сандалі, сплетені із шкіряних ремінців.
 Окрім простих сандалей, елліни уміли шити напівчеревики із задником, а також чобітки на шнуруванні, що підкреслювали стрункість ніг.

Житло стародавніх греків

Уявіть собі, що ми знаходимося в давньо-грецькому місті на одній з його вулиць. Що ми бачимо? Вулиці криві, засмічені, багато пилюки. Тротуарів немає. Більшість вулиць настільки вузькі, що за ними лише насилу міг проїхати віз.

Будинки зазвичай будувалися на один або два поверхи. Матеріалом служили цегла, кругляк (колода, стовбур зрубаного дерева) та камінь.

Стіни будинків зазвичай облицьовувалися штукатуркою і фарбувалися.

Античне житло було особливим замкнутим простором, відгородженим від зовнішнього світу. Всі приміщення були звернені обличчям до внутрішнього дворику, а на вулицю вони виходили глухою стіною. Вікон було не багато і вони мали вигляд вузьких щілин. Cкла в них не було, а прикривалися вони віконницями. Таким чином, оселя грецької родини приховувала приватне життя від стороннього ока.

Друга особливість грецького житла, полягала в його розташуванні по відношенню до сонця — джерела природного тепла і світла. Південна частина будинку була зазвичай одноповерховою, а північна — двоповерховою. Завдяки цьому, влітку будинок був захищений від палючих променів сонця, а взимку, коли сонце знаходилось нижче до землі, промені глибоко проникали в глиб оселі, саме тому не було печей, і зимою греки рятувалися від холоду переносними жаровнями (невеличкі металеві посудини, що наповнювались гарячим вугіллям).

Будинок поділявся на чоловічу частину (андрон) і жіночу (гінекед), яка була зазвичай розташована на другому поверсі. Там же розташовувалися спальні.

Кімнати були дуже скромно обставлені, за винятком їдальні, де чоловіки приймали гостей і влаштовувалися бенкети — симпозії. Обстановка в грецьких будинках була простою і зручною. На симпозії гості лежали на ложах, вони були без спинки, з невисоким узголів'ям, або зі спинкою як у дивана, насолоджувалися вишуканою їжею та вином.

Глухі стіни будинків з невеликими віконцями під карнизом — це все, що можна було побачити з вулиці. Двері та вікна кімнат виходили на внутрішній двір -перистиль, оточений тонкими колонами. Спершу житло складалося з трьох-чотирьох кімнат. Згодом винайшли каналізацію..

Здебільшого греки харчувалися рибою, овочами, оливками, хлібом, часником, запиваючи їжу легким, розбавленим водою, вином. М'ясо вживали лише багатії, та й то під час свят і жертвоприношень.

Культура греків розвивалася в умовах рабовласницької держави. Раби, виконуючи всю тяжку роботу, вивільняли громадянам час для духовного розвитку: греки любили театр, присвячували свій час науці, філософії, мистецтву тощо.

Побутові предмети стародавніх греків

Сидіння і стільці у стародавніх греків

Діфф - низький стілець без спинки на чотирьох ніжках, розташованих або у вигляді букви X, або перпендикулярно сидінню. У першому випадку він легко складався, тому що саме сидіння складалося з переплетених ременів (нагадує модель сучасного розкладного стільчика, який користується популярністю наприклад у рибалок); у другому випадку він не складався, і сидіння було міцно прикріплене до ніжок.

Додаючи до нескладного діффу спинку, одержували так звиний клисмос, дуже схожий на наші сучасні стільці.

Дроносом називався стілець, трохи більший по величині, зі спинкою й підлокітниками.

У храмах сідалища для богів називалися тронами. Схожі сідалища були і у приватних будинках. Вони були почесним місцем господаря будинку і його друзів. Зважаючи на те, що ці трони через їхні значні розміри пересувати було важко, їх часто міцно прикріплювали до стін.

Cтільці переважно робили із твердого дерева, а трони для богів і правителів — найчастіше з мармуру. Майже всі вони були прикрашені красивими орнаментами. Деколи їх покривали м'якими шкірами, килимами або подушками.

Також, у стародавніх греків існували настільки високі стільці, що для того аби піднятися на них, часто доводилося користуватися особливим ослінчиком (стільцем).

Ліжка і постіль у стародавніх греків

Дерев'яна підставка для античного ложа була нічим іншим, ніж подовження діффа — давньогрецького стільчика.

Повоживши діфф із прямими ніжками одержували щось схоже на лаву без спинки. Додаючи одну спинку в узголів'ї, іншу в ногах і третю по довжині, одержували меблі, чимось схожі на сучасні дивани.

Матеріалами були сосна, клен і бук. Дерев'яні частини ліжок, які не закривалися тканинами, — ніжки й спинки — робилися особливо ретельно. Ніжки прикрашалися різьбленням або виточувалися. інші частини часто покривалися золотом, сріблом або слонової кісткою.

Постіль багатої людини складалася товстих вовняних покривал, які служили для підстилки замість матраца. Іноді під покривала підстилали овечі шкіри. Замість ковдр використовували плащі або особливі цупкі покривала. Давні греки спали без одягу і часто ним же й накривалися.

Значно пізніше після описів Гомера почали використовува- ти матрац, що складався з полотняного або вовняного чохла, який набивався сумішшю з вовни й пір'я. Цей матрац покривали ковдрами. Подушки доповнювали постіль.

У греків були ще ложа для читання, письма й навіть для бенкетів. Вони їх покривали м'якими й пухнатими тканинами, що вирізнялися ніжністю і яскравістю кольорів; одна або дві туго набиті подушки підтримували тіло в напівсидячому положенні або служили опорою для ліктів.